Аудіовізуальний дисбаланс: чинники недооцінки звуку в теорії кіно
Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого · 28.05.2026 · (38) · 235-240
DOI: 10.34026/1997-4264.38.2026.359409 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, online erschienen am 28.05.2026. Verfasst von Владислав Каращук. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
Мета статті – осмислити причини тривалої недооцінки звукової складової в теорії кіно, зокрема в контексті домінування візуального дискурсу в історії кінознавства, та окреслити потенціал звуку як самостійного засобу художньої виразності. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, який поєднує інструменти кінознавства та звукових студій. Основним фокусом є критичний аналіз дискурсу навколо ролі звуку в теорії кіно, який традиційно тяжіє до візуального домінування. Цей підхід дає можливість висунути припущення про необхідність формування нової аудіовізуально збалансованої теорії кіно. Наукова новизна полягає в проблематизації аудіовізуального дисбалансу в теорії кіно через акцент на системному недооцінюванні звуку як повноцінного елементу кіномислення. Висновки. Нехтування роллю звуку в кіномистецтві має складні історико-культурні, технічні й ідеологічні причини. Втім, хоча звук тривалий час залишався периферійним явищем у кінознавчому дискурсі, сьогодні його вивчення виходить на новий етап. Сучасний стан аудіовізуальних досліджень потребує перегляду традиційної зороцентричної парадигми й формування міждисциплінарної теорії звуку в кіно. На порядок денний виходить етап інтердисциплінарного осмислення, в якому поєднуються естетика, психологія сприйняття, технічні інновації, культурологія, феноменологія та медіатеорія. Сучасні дослідники дедалі частіше звертаються до звукових практик як ключа до розуміння онтології кіно в цифрову добу, коли саме звук починає виконувати функцію орієнтира у світі фрагментованого і гіпермобільного зображення. Отже, звук більше не може розглядатися лише як технічне доповнення до зображення – він є повноцінною частиною аудіовізуального мислення, а відповідно – мистецтва.
Zitieren
APA
Каращук, В. (2026). Аудіовізуальний дисбаланс: чинники недооцінки звуку в теорії кіно. Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, 235-240. https://doi.org/10.34026/1997-4264.38.2026.359409
Vancouver
Каращук В. Аудіовізуальний дисбаланс: чинники недооцінки звуку в теорії кіно. Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого. 2026:235-240. doi:10.34026/1997-4264.38.2026.359409
BibTeX
@article{2026,
author = {Каращук, Владислав},
title = {Аудіовізуальний дисбаланс: чинники недооцінки звуку в теорії кіно},
journal = {Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого},
year = {2026},
number = {38},
pages = {235--240},
doi = {10.34026/1997-4264.38.2026.359409}
}
EUVIMED