ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Vollständiger Abstract

Worum geht es in dieser Arbeit?

У статті досліджено етапи становлення державної політики у сфері екологічної безпеки України як складного, багаторівневого та історично зумовленого напряму публічного управління. Підкреслено, що екологічна безпека безпосередньо пов’язана із захистом життя і здоров’я населення, збереженням природних ресурсів, забезпеченням сталого розвитку, а в умовах повномасштабної збройної агресії проти України – також із питаннями національної безпеки, документування екологічних злочинів, подолання наслідків руйнування критичної інфраструктури та формування засад повоєнного відновлення. У межах дослідження охарактеризовано шість ключових етапів розвитку відповідної політики: формування законодавчих основ у 1991–1996 рр.; конституціоналізацію екологічних прав і обов’язків держави після прийняття Конституції України; включення екологічної безпеки до системи національної безпеки; перехід до стратегічного планування та початок євроінтеграційних реформ; оновлення стратегічного управління з урахуванням кліматичного виміру; адаптацію державної екологічної політики до умов воєнного стану та безпрецедентних екологічних наслідків збройної агресії. Доведено, що розвиток державної політики у сфері екологічної безпеки в Україні мав переважно нелінійний характер: прогресивні нормативні рішення часто не супроводжувалися належним фінансовим, організаційним та інституційним забезпеченням. Особливу увагу приділено розриву між стратегічними цілями й реальними механізмами їх досягнення, нестабільності природоохоронних інституцій, недостатній міжвідомчій координації та слабкій інтеграції екологічних пріоритетів у промислову, аграрну, енергетичну, транспортну та інші секторальні політики. Обґрунтовано, що перспективним напрямом удосконалення державної політики є формування міжсекторальної моделі екологічного управління, посилення економічних інструментів регулювання, розвиток системи екологічного моніторингу, забезпечення участі громадськості та гармонізація національної політики з підходами Європейського Союзу.