ЛОБІЮВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВПЛИВУ НА НАЦІОНАЛЬНУ БЕЗПЕКУ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ: ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

Vollständiger Abstract

Worum geht es in dieser Arbeit?

Стаття присвячена дослідженню лобіювання як інструменту впливу на національну безпеку на міжнародному рівні у публічно-управлінському аспекті, що передбачає аналіз взаємодії держав, транснаціональних корпорацій, міжнародних організацій, оборонно-промислових структур, експертних мереж і груп інтересів у процесі формування безпекової політики. Актуальність теми зумовлена тим, що в умовах глобалізації лобістська діяльність дедалі частіше виходить за межі національних правових систем і може впливати на міжнародні санкції, оборонне співробітництво, енергетичну безпеку, регулювання критичної інфраструктури, корпоративне управління та військово-промисловий комплекс. Закон України Про лобіювання 2024 року закріпив правові засади лобістської діяльності та створив основу для Реєстру прозорості. Досліджено сутність міжнародного лобізму як форми організованого впливу на публічне управління, за якої лобіст, корпоративний суб’єкт, галузева асоціація або іноземна структура прагне впливати на політичні, економічні чи безпекові рішення не лише всередині окремої держави, а й у межах наднаціональних інституцій. У Європейському Союзі функціонує Transparency Register, де групи інтересів декларують, кого представляють, на які політики ЄС прагнуть впливати, як фінансуються та які ресурси спрямовують на лобіювання, що демонструє значення прозорості для демократичного контролю за впливом на політику. Обґрунтовано, що лобіювання на міжнародному рівні може мати як конструктивний, так і ризикогенний вплив на національну безпеку. Його позитивний потенціал полягає у можливості просування національних інтересів, залучення союзницької підтримки, посилення оборонного партнерства, розвитку військово-промислового комплексу, захисту економічних інтересів держави та участі в міжнародному нормотворенні. Водночас ризики виникають тоді, коли лобістська діяльність використовується для прихованого просування інтересів іноземних держав, транс-національних корпорацій або вузьких корпоративних груп, що може впливати на державну політику, стратегічні закупівлі, санкційні режими, критичну інфраструктуру та довіру до публічного управління. Європейські інституції прямо пов’язують реєстрацію представників інтересів із підзвітністю та етичністю лобіювання. Виявлено, що ключовими умовами мінімізації ризиків міжнародного лобіювання для національної безпеки є реєстрація лобістів, відкритість інформації про замовників впливу, прозорість фінансування, декларування контактів із посадовими особами, контроль конфлікту інтересів, аналітика безпекових ризиків і посилена увага до стратегічних секторів, зокрема оборони, енергетики, критичної інфраструктури, корпоративного управління та військово-промислового комплексу. Зроблено висновок, що лобіювання на міжнародному рівні має розглядатися не лише як інструмент політичної комунікації, а як фактор впливу на державну безпеку, що потребує прозорого публічного управління, правового контролю й пріоритету національних інтересів.