ФРОНТИР ЯК ЕЛЕМЕНТ ПОЕТИКИ В СУЧАСНІЙ ПОЛЬСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ
Journal “Ukrainian sense” · 19.08.2026 · (2)
DOI: 10.15421/462643 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Journal “Ukrainian sense”, online erschienen am 19.08.2026. Verfasst von О. Родний. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
Вступ. Концепція фронтиру, яку сформулював американський історик XIX століття Фредерік Тернер, у сучасному гуманітарному дискурсі зазнала суттєвого переосмислення. Якщо в класичній історіографічній моделі фронтир трактувався як «рухома межа» між цивілізацією та «дикою природою», то в новітніх літературознавчих студіях його інтерпретовано як складний прикордонний простір – зона культурного, мовного, релігійного й ідентичнісного перетину. Метою статті є комплексний аналіз функціонування концепції фронтиру як елементу поетики сучасної польської художньої прози та визначення його ролі у формуванні художнього простору, хронотопу, системи персонажів, мовних стратегій і моделей культурної пам’яті. Методи дослідження. Методологічну основу становлять компаративний, історико-культурний і соціокультурний підходи, що дозволяють розглядати фронтир як структурний принцип організації тексту. Компаративний аналіз дає змогу співвіднести польський досвід із ширшими європейськими та американськими інтерпретаціями прикордоння; історико-культурний підхід уможливлює виявлення зв’язку між художніми моделями фронтиру та конкретними історичними процесами; соціокультурний аналіз зосереджується на проблемах ідентичності, пам’яті, травми та маргінальності. Основні результати дослідження. Встановлено, що в сучасній польській прозі фронтир функціонує як багатовимірна модель художнього мислення. У творчості Ольги Токарчук фронтир набуває екзистенційного, тілесного та історико-культурного вимірів. У її прозі межа постає як зона переходу між культурами, релігіями й мовами, а також як простір внутрішньої трансформації суб’єкта. У творах Анджея Стасюка фронтир осмислюється як поетика периферії та простір постісторії. Центрально-Східна Європа постає як зона занепаду великих ідеологічних проєктів і розмивання цивілізаційних ієрархій. Фронтир тут не є лінією експансії, а радше територією застиглого часу, де минуле нашаровується на сучасність, а периферія стає альтернативним центром осмислення європейського досвіду. У прозі Дороти Масловської фронтир переміщено у сферу мови й дискурсу. Він функціонує як зона конфлікту між національними міфами, попкультурними кліше та повсякденним мовленням. Мовна фрагментація й агресивний колажний стиль відображають кризу суб’єктності в умовах посттрансформаційної реальності, де ідентичність формується з уламків несумісних кодів. У романах Іґнація Карповича фронтир набуває морального та екзистенційного виміру. Він постає як межа між особистою пам’яттю та колективною історією, любов’ю й зрадою, мовленням і мовчанням. Простір периферії стає місцем, де історія переживається тілесно й травматично, а етичні оцінки втрачають однозначність. Висновки. Доведено, що фронтир у сучасній польській літературі є не лише тематичним мотивом, а фундаментальною моделлю поетики, яка інтегрує просторові, часові, мовні та етичні параметри тексту. Він репрезентує культуру як відкритий процес переходу, нестабільності та гібридизації, відображаючи стан незавершеності сучасної ідентичності.
Zitieren
APA
Родний, О. (2026). ФРОНТИР ЯК ЕЛЕМЕНТ ПОЕТИКИ В СУЧАСНІЙ ПОЛЬСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ. Journal “Ukrainian sense”. https://doi.org/10.15421/462643
Vancouver
Родний О. ФРОНТИР ЯК ЕЛЕМЕНТ ПОЕТИКИ В СУЧАСНІЙ ПОЛЬСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ. Journal “Ukrainian sense”. 2026. doi:10.15421/462643
BibTeX
@article{2026,
author = {Родний, О.},
title = {ФРОНТИР ЯК ЕЛЕМЕНТ ПОЕТИКИ В СУЧАСНІЙ ПОЛЬСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ},
journal = {Journal “Ukrainian sense”},
year = {2026},
number = {2},
doi = {10.15421/462643}
}
EUVIMED