РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ В РОМАНІ МАРТІНА ЕМІСА «СТРІЛА ЧАСУ, АБО ПРИРОДА ЗЛОЧИНУ»
Journal “Ukrainian sense” · 2026-08-19 · (2)
DOI: 10.15421/462622 ↗At a glance
Journal article in Journal “Ukrainian sense”, published online on 2026-08-19. Written by А. Верцімага. The full text is freely available (open access, CC BY 4.0).
Abstract (original language)
Постановка проблеми. Проблема художньої репрезентації Голокосту в сучасній британській прозі є однією з найскладніших у літературознавстві, адже потребує особливої чутливості до етичних, естетичних та наративних вимірів аналізу травматичного досвіду. Важливу наукову цінність у цьому контексті становить роман Мартіна Еміса «Стріла часу, або Природа злочину» (1991) – новаторський художній експеримент, у якому принцип інверсії хронології слугує не формальним прийомом, а інструментом морального осягнення природи злочинів проти людяності. Метою статті є аналіз авторської стратегії та наративних технік у репрезентації злочинів проти людяності в романі М. Еміса «Стріла часу, або Природа злочину», а також дослідження постмодерністських особливостей роману в інтерпретації трагедії Голокосту. Методи дослідження. Застосовано інтерпретативну методологію, що поєднує герменевтичне уважне читання (close reading) із наратологічним, культурно-історичним та інтертекстуальним аналізом. Залучено елементи студій пам’яті (memory studies) та теорію симулякрів і симуляції. Основні результати дослідження. Встановлено, що інверсія хронології в романі є художньо і концептуально вмотивованою стратегією. З’ясовано специфіку наративної стратегії твору: система подвійної свідомості – наратора-пасажира і персонажа-злочинця – функціонує як унікальний інструмент морального суду над виконавцем злочинів проти людяності. Проаналізовано полеміку Еміса з теорією «банальності зла» Г. Арендт та концепцією «обставин, що породжують звірства» Р. Ліфтона. Досліджено хронотопну організацію роману, систему персонажів, лейтмотивну структуру, символіку та мовностилістичні особливості, зокрема механізм симуляції нацистської мови в категоріях Ж. Бодріяра. Доведено, що паратекстуальна стратегія Еміса є органічною частиною інтерпретаційного горизонту роману. Висновки і перспективи. «Стріла часу» є не лише постмодерністським формальним експериментом, а й глибоким філософським дослідженням природи злочину, у якому відповідальність індивіда не зникає навіть у зворотному плині часу. Перспективними напрямами подальших досліджень є порівняльний аналіз романів Еміса про Голокост з романами інших письменників в контексті еволюції авторської концепції природи зла, а також дослідження інтермедіальних стратегій репрезентації Голокосту в сучасній культурі.
Cite
APA
Верцімага, А. (2026). РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ В РОМАНІ МАРТІНА ЕМІСА «СТРІЛА ЧАСУ, АБО ПРИРОДА ЗЛОЧИНУ». Journal “Ukrainian sense”. https://doi.org/10.15421/462622
Vancouver
Верцімага А. РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ В РОМАНІ МАРТІНА ЕМІСА «СТРІЛА ЧАСУ, АБО ПРИРОДА ЗЛОЧИНУ». Journal “Ukrainian sense”. 2026. doi:10.15421/462622
BibTeX
@article{2026,
author = {Верцімага, А.},
title = {РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ В РОМАНІ МАРТІНА ЕМІСА «СТРІЛА ЧАСУ, АБО ПРИРОДА ЗЛОЧИНУ»},
journal = {Journal “Ukrainian sense”},
year = {2026},
number = {2},
doi = {10.15421/462622}
}
EUVIMED