EUVIMEDEUVIMED entdecken
Open Access · CC BY 4.0

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ В РОМАНІ МАРТІНА ЕМІСА «СТРІЛА ЧАСУ, АБО ПРИРОДА ЗЛОЧИНУ»

А. Верцімага

Journal “Ukrainian sense” · 19.08.2026 · (2)

DOI: 10.15421/462622 ↗

Kurz gefasst

Fachartikel in der Zeitschrift Journal “Ukrainian sense”, online erschienen am 19.08.2026. Verfasst von А. Верцімага. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).

AbstractBibliografische AngabenZitierenVerwandte Studien

Abstract (Originalsprache)

Постановка проблеми. Проблема художньої репрезентації Голокосту в сучасній британській прозі є однією з найскладніших у літературознавстві, адже потребує особливої чутливості до етичних, естетичних та наративних вимірів аналізу травматичного досвіду. Важливу наукову цінність у цьому контексті становить роман Мартіна Еміса «Стріла часу, або Природа злочину» (1991) – новаторський художній експеримент, у якому принцип інверсії хронології слугує не формальним прийомом, а інструментом морального осягнення природи злочинів проти людяності. Метою статті є аналіз авторської стратегії та наративних технік у репрезентації злочинів проти людяності в романі М. Еміса «Стріла часу, або Природа злочину», а також дослідження постмодерністських особливостей роману в інтерпретації трагедії Голокосту. Методи дослідження. Застосовано інтерпретативну методологію, що поєднує герменевтичне уважне читання (close reading) із наратологічним, культурно-історичним та інтертекстуальним аналізом. Залучено елементи студій пам’яті (memory studies) та теорію симулякрів і симуляції. Основні результати дослідження. Встановлено, що інверсія хронології в романі є художньо і концептуально вмотивованою стратегією. З’ясовано специфіку наративної стратегії твору: система подвійної свідомості – наратора-пасажира і персонажа-злочинця – функціонує як унікальний інструмент морального суду над виконавцем злочинів проти людяності. Проаналізовано полеміку Еміса з теорією «банальності зла» Г. Арендт та концепцією «обставин, що породжують звірства» Р. Ліфтона. Досліджено хронотопну організацію роману, систему персонажів, лейтмотивну структуру, символіку та мовностилістичні особливості, зокрема механізм симуляції нацистської мови в категоріях Ж. Бодріяра. Доведено, що паратекстуальна стратегія Еміса є органічною частиною інтерпретаційного горизонту роману. Висновки і перспективи. «Стріла часу» є не лише постмодерністським формальним експериментом, а й глибоким філософським дослідженням природи злочину, у якому відповідальність індивіда не зникає навіть у зворотному плині часу. Перспективними напрямами подальших досліджень є порівняльний аналіз романів Еміса про Голокост з романами інших письменників в контексті еволюції авторської концепції природи зла, а також дослідження інтермедіальних стратегій репрезентації Голокосту в сучасній культурі.

Zitieren

APA

Верцімага, А. (2026). РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ В РОМАНІ МАРТІНА ЕМІСА «СТРІЛА ЧАСУ, АБО ПРИРОДА ЗЛОЧИНУ». Journal “Ukrainian sense”. https://doi.org/10.15421/462622

Vancouver

Верцімага А. РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ В РОМАНІ МАРТІНА ЕМІСА «СТРІЛА ЧАСУ, АБО ПРИРОДА ЗЛОЧИНУ». Journal “Ukrainian sense”. 2026. doi:10.15421/462622

BibTeX
@article{2026,
  author = {Верцімага, А.},
  title = {РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ В РОМАНІ МАРТІНА ЕМІСА «СТРІЛА ЧАСУ, АБО ПРИРОДА ЗЛОЧИНУ»},
  journal = {Journal “Ukrainian sense”},
  year = {2026},
  number = {2},
  doi = {10.15421/462622}
}
Kostenlos starten →