ФІЛОСОФСЬКО-ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ П’ЄСИ ДЛЯ ДІТЕЙ У ПРОСТОРІ ТЕАТРАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ: ВІД ТЕКСТУ ДО СЦЕНІЧНОГО ВТІЛЕННЯ
Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка · 18.05.2026 · 193 (37) · 39-46
DOI: 10.58407/visnik.263706 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка, online erschienen am 18.05.2026. Verfasst von Марина Каранда.
Abstract (Originalsprache)
У статті здійснено комплексний міждисциплінарний аналіз сучасної української драматургії для дітей та юнацтва як цілісного філософсько-лінгвокультурологічного конструкту в межах театрально-педагогічного дискурсу. Досліджено еволюцію жанру від лінійних дидактичних схем до складних аксіологічних моделей, що відповідають запитам сучасного реципієнта. Мета дослідження полягає у теоретичному та аналітичному висвітленні потенціалу сучасної дитячої п’єси в контексті її дидактичної та сценічної реалізації, розробці жанрово-тематичної типології та виявленні мовностилістичних засобів формування національної ідентичності. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні теорії поколінь, лінгвокультурологічного підходу та системно-структурного аналізу, що дозволяє розглядати драматургічний текст як систему культурних кодів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у доведенні того, що авторський ідіолект виступає базовим інструментом формування аксіологічних орієнтирів молодої генерації, а також у виявленні механізмів трансформації літературного першоджерела у сценічний продукт («освітній поворот» у театрі). Особливу увагу приділено аналізу виразних авторських ідіолектів (Лани Ра, Олега Михайлова, Надії Симчич та ін.) як носіїв унікальних творчих манер. Висновки підтверджують, що сучасна українська драма трансформувалася у багатовекторну систему, де жанрово-стильова розмаїтість є стратегічним інструментом націоцентричного виховання. Встановлено, що синергія лінгвістичної автентичності та інтерактивних стратегій сценічного втілення забезпечує релевантність мистецтва запитам «цифрового покоління» та сприяє психологічній реабілітації особистості в умовах воєнного стану. Перспективи дослідження пов’язані з вивченням рецептивних стратегій підлітків у мультимодальному театральному просторі.
Zitieren
APA
Каранда, М. (2026). ФІЛОСОФСЬКО-ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ П’ЄСИ ДЛЯ ДІТЕЙ У ПРОСТОРІ ТЕАТРАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ: ВІД ТЕКСТУ ДО СЦЕНІЧНОГО ВТІЛЕННЯ. Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка, 193(37), 39-46. https://doi.org/10.58407/visnik.263706
Vancouver
Каранда М. ФІЛОСОФСЬКО-ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ П’ЄСИ ДЛЯ ДІТЕЙ У ПРОСТОРІ ТЕАТРАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ: ВІД ТЕКСТУ ДО СЦЕНІЧНОГО ВТІЛЕННЯ. Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка. 2026;193(37):39-46. doi:10.58407/visnik.263706
BibTeX
@article{2026,
author = {Каранда, Марина},
title = {ФІЛОСОФСЬКО-ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ П’ЄСИ ДЛЯ ДІТЕЙ У ПРОСТОРІ ТЕАТРАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ: ВІД ТЕКСТУ ДО СЦЕНІЧНОГО ВТІЛЕННЯ},
journal = {Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка},
year = {2026},
volume = {193},
number = {37},
pages = {39--46},
doi = {10.58407/visnik.263706}
}
EUVIMED