БІОФІКЦІЯ У ПРОЗІ ЮРІЯ КОСАЧА ПЕРЕД- І ПОВОЄННОГО ПЕРІОДІВ: ЖАНРОВІ МОДЕЛІ Й МІЖТЕКСТОВІ ЗВ’ЯЗКИ
Сіверянський літопис · 11.05.2026 · (2) · 99-110
DOI: 10.58407/litopis.260213 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Сіверянський літопис, online erschienen am 11.05.2026. Verfasst von Vadym Vasylenko. Die Arbeit nennt 18 Literaturangaben. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
У розвідці проаналізовано біофікцію як домінантну жанрову модифікацію історико-біографічної прози Юрія Косача перед- і повоєнного періодів. Об’єктом дослідження є репрезентативні зразки біофікційної епіки письменника, а предметом – їх жанрові моделі, зокрема малі форми (оповідання, новела, нарис) і ліро-епос (поема), а також інтермедіальні зв’язки (екфрастичні алюзії), гіпертекстуальні трансформації (полемічне переосмислення фольклорних і літературних претекстів) й автоінтертекстуальні ревізії (діалог автора із власними творами, написаними в різний час) як визначальні наративні стратегії фікціоналізації життя реальної особи. Застосування аналітичного інструментарію біофікції до прози Ю. Косача визначає новизну пропонованого дослідження: аналізовані тексти розглядаються як цілісна художня система, що функціонує на перетині фактографічного й фікційного. Актуальність такого прочитання, зумовлена процесом реінтеграції доробку письменника в національний літературний канон, безпосередньо корелює з метою розвідки – осмислити Косачеву біофікцію як специфічну форму екзистенційного й інтелектуального самовираження автора в епоху культурних криз і геополітичних катастроф. Методологічну основу дослідження становлять порівняльно-історичний (для розгляду текстів у синхронічному й діахронічному аспектах), історико-функціональний (для вивчення індивідуального стилю й жанрових рис твору), інтер- і міжтекстуальний (для аналізу різних типів узаємозв’язків між текстами), а також біографічний (для розуміння чинників, що вплинули на формування світогляду, художніх і нау- кових задумів письменника) підходи. Обраний дослідницький ракурс дає змогу інтерпретувати прикметні риси Косачевої поетики (монтажну фрагментарність композиції, інтертекстуальність,суб’єктивізацію історії) не як відхилення від засад нормативного історизму, а як провідні стратегії авторського біофікційного наративу. Підсумовано, що звернення до біофікції, на противагу традиційній історичній белетристиці, дало змогу автору використовувати життєписи знакових діячів української культури (Климентія Зиновіїва, Григорія Сковороди, Антіна Лосенка, Дмитра Бортнянського, Петра Симоновського, Миколи Савича, Івана Франка та інших) як символічні моделі для осмислення позачасових екзистенційних дилем.
Zitieren
APA
Vasylenko, V. (2026). БІОФІКЦІЯ У ПРОЗІ ЮРІЯ КОСАЧА ПЕРЕД- І ПОВОЄННОГО ПЕРІОДІВ: ЖАНРОВІ МОДЕЛІ Й МІЖТЕКСТОВІ ЗВ’ЯЗКИ. Сіверянський літопис, 99-110. https://doi.org/10.58407/litopis.260213
Vancouver
Vasylenko V. БІОФІКЦІЯ У ПРОЗІ ЮРІЯ КОСАЧА ПЕРЕД- І ПОВОЄННОГО ПЕРІОДІВ: ЖАНРОВІ МОДЕЛІ Й МІЖТЕКСТОВІ ЗВ’ЯЗКИ. Сіверянський літопис. 2026:99-110. doi:10.58407/litopis.260213
BibTeX
@article{Vasylenko2026,
author = {Vasylenko, Vadym},
title = {БІОФІКЦІЯ У ПРОЗІ ЮРІЯ КОСАЧА ПЕРЕД- І ПОВОЄННОГО ПЕРІОДІВ: ЖАНРОВІ МОДЕЛІ Й МІЖТЕКСТОВІ ЗВ’ЯЗКИ},
journal = {Сіверянський літопис},
year = {2026},
number = {2},
pages = {99--110},
doi = {10.58407/litopis.260213}
}
EUVIMED