СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ СИНТЕЗУ ЗАМІЩЕНИХ ВІНІЛСУЛЬФОНІВ
Biota. Human. Technology · 06.04.2026 · (1) · 210-224
DOI: 10.58407/bht.1.26.18 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Biota. Human. Technology, online erschienen am 06.04.2026. Verfasst von Ярослав Поплавський und 1 weiteren Autor:innen. Die Arbeit nennt 54 Literaturangaben. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
Мета роботи. Метою роботи є систематизація та узагальнення сучасних наукових відомостей щодо методів синтезу заміщених вінілсульфонів, що дозволить не лише визначити найбільш ефективні стратегії їх отримання, а й спрогнозувати напрямки подальшого використання цих сполук у сучасному органічному та медичному синтезі. Методологія. Проведено комплексний аналіз публікацій у рецензованих наукових виданнях за останні два десятиліття. Використано методи порівняльного аналізу, узагальнення та критичної оцінки результатів досліджень у галузі сучасного органічного синтезу. Особлива увага приділялася роботам, де експериментально обґрунтовано переваги новітніх методів синтезу заміщених вінілсульфонів порівняно з класичними. Наукова новизна. У роботі вперше систематизовано та критично проаналізовано масив даних останніх років щодо еволюції синтетичних стратегій створення функціоналізованих вінілсульфонів та встановлено визначальну роль природи реакційного середовища у регулюванні хемоселективності процесів, що дозволило сформувати концептуальну карту сучасних підходів щодо синтезу вінілсульфонового фрагмента з високим рівнем регіо- та стереоконтролю. Висновки. Сучасний стан розвитку методів синтезу вінілсульфонів вказує на тенденцію до впровадження металокаталітичних, електрохімічних та фотохімічних методів синтезу, а також використання м’яких окиснювальних систем, що забезпечують високу регіо- та стереоселективність процесу. Аналіз літературних джерел підтверджує, що універсальними вихідними речовинами для введення вінільного фрагмента в систему є алкени, алкіни та коричні кислоти, тоді як джерелами сульфонільної групи найчастіше виступають сульфінати, сульфонілхлориди та сульфонілгідразиди. Підходи до синтезу β-аміновінілсульфонів фокусуються на високій хемоселективності та використанні м’яких умов, де ключову роль відіграє контроль над активацією зв’язків C–H і C–N. Напрямок реакції критично залежить від природи середовища: використання диметилсульфоксиду та фотокаталізу сприяє утворенню енамінсульфонів, тоді як водне середовище сприяє формуванню сульфамідів.
Zitieren
APA
Поплавський, Я., & Янченко, В. (2026). СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ СИНТЕЗУ ЗАМІЩЕНИХ ВІНІЛСУЛЬФОНІВ. Biota. Human. Technology, 210-224. https://doi.org/10.58407/bht.1.26.18
Vancouver
Поплавський Я, Янченко В. СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ СИНТЕЗУ ЗАМІЩЕНИХ ВІНІЛСУЛЬФОНІВ. Biota. Human. Technology. 2026:210-224. doi:10.58407/bht.1.26.18
BibTeX
@article{2026,
author = {Поплавський, Ярослав and Янченко, Віктор},
title = {СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ СИНТЕЗУ ЗАМІЩЕНИХ ВІНІЛСУЛЬФОНІВ},
journal = {Biota. Human. Technology},
year = {2026},
number = {1},
pages = {210--224},
doi = {10.58407/bht.1.26.18}
}
EUVIMED