Проблемні аспекти конфліктогенів, як основи конфлікту
Судово-психологічна експертиза. Застосування поліграфа і спеціальних знань в юридичній практиці · 30.04.2023 · 8 (2) · 19-20
DOI: 10.53672/ej.2.2023.04 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Судово-психологічна експертиза. Застосування поліграфа і спеціальних знань в юридичній практиці, online erschienen am 30.04.2023. Verfasst von S. V. Horskyi. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
Тези Горського С. В. присвячено конфліктогенам, тобто словам, діям або бездіяльності, які сприяють виникненню конфлікту. Автор виходить з того, що конфліктологія як практична наука, на відміну від медицини, сформувалася лише в другій половині ХХ ст., а серйозну увагу громадських і державних кіл привернула після Карибської кризи, яка поставила людство на межу третьої світової війни. Конфлікт (від лат. conflictus, зіткнення) тлумачиться як зіткнення протилежних інтересів і цілей його носіїв, а конфліктологія як наука про причини виникнення, закономірності ескалації та деескалації і способи розв’язання конфліктів усіх типів; окремі аспекти конфліктів, за наведеними даними, вивчають щонайменше 11 наук, з найґрунтовнішими здобутками в соціології та психології. Історичний екскурс спирається на концепцію «зіткнення цивілізацій» С. Хантінгтона: від Вестфальського миру 1648 р. через війни націй і протистояння ідеологій до цивілізаційних конфліктів після завершення «холодної війни». Центральна теза роботи: близько 80 % конфліктів виникають усупереч бажанню їх учасників, а запускають їх саме конфліктогени. Механізм ескалації автор пояснює тим, що людина чутливіша до чужих слів, ніж до власних, і прагне захистити свою гідність, тому на отриманий конфліктоген відповідає сильнішим, компенсуючи психологічний програш. Цей процес пов’язано з виділенням адреналіну, а за сильних конфліктогенів і норадреналіну, тоді як позитивні посилання налаштовують на безконфліктне спілкування й супроводжуються виділенням ендорфінів. Описано три типи конфліктогенів: прагнення зверхності (накази, погрози, зауваження, критика, сарказм, а також «доброзичливі» форми), агресію як рису особистості й ситуативну реакцію на фрустрацію, а також егоїзм. Для розриву ланцюга конфліктогенів запропоновано чотири правила безконфліктного спілкування: не вживати конфліктогенів, не відповідати конфліктогеном на конфліктоген, виявляти емпатію до співрозмовника й робити якомога більше позитивних посилань. Поведінку сторін конфлікту, за автором, визначають не лише об’єктивні суперечності інтересів, а й суб’єктивне сприйняття ситуації, спрямованість і стиль поведінки їхніх представників. Положення тез придатні для навчання медіаторів, переговорної практики та профілактики міжособистісних конфліктів.
Zitieren
APA
Horskyi, S. V. (2023). Проблемні аспекти конфліктогенів, як основи конфлікту. Судово-психологічна експертиза. Застосування поліграфа і спеціальних знань в юридичній практиці, 8(2), 19-20. https://doi.org/10.53672/ej.2.2023.04
Vancouver
Horskyi SV. Проблемні аспекти конфліктогенів, як основи конфлікту. Судово-психологічна експертиза. Застосування поліграфа і спеціальних знань в юридичній практиці. 2023;8(2):19-20. doi:10.53672/ej.2.2023.04
BibTeX
@article{Horskyi2023,
author = {Horskyi, S. V.},
title = {Проблемні аспекти конфліктогенів, як основи конфлікту},
journal = {Судово-психологічна експертиза. Застосування поліграфа і спеціальних знань в юридичній практиці},
year = {2023},
volume = {8},
number = {2},
pages = {19--20},
doi = {10.53672/ej.2.2023.04}
}
EUVIMED