Життєстійкість як складова психологічної адаптації у пацієнтів з цереброваскулярною патологією
Експериментальна і клінічна медицина · 2020
DOI: 10.35339/ekm.2019.83.02.07 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Експериментальна і клінічна медицина, 2020. Verfasst von T.P. Yavorska.
Abstract (Originalsprache)
Обстежено 383 пацієнти з цереброваскулярною патологією на різних етапах розвитку захворювання та 47 умовно здорових осіб. У дослідженні використано «Тест життєстійкості за С. Мадді» та Бостонський тест на стресостійкість. У пацієнтів з розгорнутою клінічною картиною цереброваскулярної патології визначаються нижчі показники життєстійкості. Хворі після інсульту складають групу найвищого ризику щодо порушення психологічної адаптації в наслідок поєднання комплексу дезадаптивних сомато-психологічних чинників. Підвищення стресового ризику поєднується зі зниженням життєстійкості, що вказує на наявність спільних ланок психогенезу або чинників, задіяних у «антистресовій» активності. Розуміння проявів психологічного феномену життєстійкості як внутрішньособистісного ресурсу до подолання стресу у пацієнтів з соматичними захворюваннями, розкриває широкі можливості у побудові комплексу заходів медико-психологічної допомоги для пацієнтів з цереброваскулярною патологією на основі здоров’яцентрованого підходу.
Zitieren
APA
Yavorska, T. (2020). Життєстійкість як складова психологічної адаптації у пацієнтів з цереброваскулярною патологією. Експериментальна і клінічна медицина. https://doi.org/10.35339/ekm.2019.83.02.07
Vancouver
Yavorska T. Життєстійкість як складова психологічної адаптації у пацієнтів з цереброваскулярною патологією. Експериментальна і клінічна медицина. 2020. doi:10.35339/ekm.2019.83.02.07
BibTeX
@article{Yavorska2020,
author = {Yavorska, T.P.},
title = {Життєстійкість як складова психологічної адаптації у пацієнтів з цереброваскулярною патологією},
journal = {Експериментальна і клінічна медицина},
year = {2020},
doi = {10.35339/ekm.2019.83.02.07}
}
EUVIMED