КОМЕРЦІЙНИЙ, КЛУБНИЙ, СІЛЬСЬКИЙ КІНОПРОКАТ В УКРАЇНІ (20-ТІ РОКИ ХХ СТ.)
Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого · 28.05.2026 · (38) · 315-323
DOI: 10.34026/1997-4264.38.2026.359527 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, online erschienen am 28.05.2026. Verfasst von Роман Росляк. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
Мета статті – проаналізувати особливості організації і здійснення комерційного, клубного і сільського кінопрокату в Україні у 1920-х рр. Методологія дослідження. При написанні статті застосовувалися принципи об’єктивності, історизму, системного підходу, а також проблемно-хронологічний, історико-порівняльний та інші методи дослідження. Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні комерційного, клубного і сільського кінопрокату у згаданий період, виявленні характерних відмінностей. Висновки. Результати досліджень свідчать, що нова економічна політика частково запустила ринкові механізми і в кінопромисловості. Держава не мала коштів на відбудову кіногалузі і перевела ВУФКУ на господарчий розрахунок, надавши зазначеній організації державну монополію (зокрема прокату фільмів). Гостра потреба у коштах призвела до того, що на перших порах економічна доцільність до певної міри потіснила ідеологію. Комерційний прокат орієнтувався на отримання прибутку; пріоритетом клубного і сільського прокату були просвітницькі та агітаційні завдання. За рахунок комерційних кінотеатрів, в яких демонструвалися фільми закордонного виробництва, за короткий час вдалося отримати необхідні кошти для відбудови української кіногалузі. Наприкінці 1927 р. розпочалося різке зменшення мережі комерційних кінотеатрів. Це пояснюється поступовим зменшенням обсягів імпортних стрічок, штучним обмеженням їх прокату, а також збільшенням у прокаті частки радянських фільмів. На відміну від комерційних кінотеатрів з високими цінами на квитки, у робітничих клубах ціни були значно нижчі, але тут демонструвалися головним чином фільми радянського виробництва. Такий стан справ клуби не влаштовував, і вони намагалися змінити статус із робітничого на комерційний. Багатьом це вдалося. Найгірше фільмами й апаратурою було забезпечене село. Основу сільського прокату становили фільми радянського виробництва, досить часто незадовільної технічної якості.
Zitieren
APA
Росляк, Р. (2026). КОМЕРЦІЙНИЙ, КЛУБНИЙ, СІЛЬСЬКИЙ КІНОПРОКАТ В УКРАЇНІ (20-ТІ РОКИ ХХ СТ.). Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, 315-323. https://doi.org/10.34026/1997-4264.38.2026.359527
Vancouver
Росляк Р. КОМЕРЦІЙНИЙ, КЛУБНИЙ, СІЛЬСЬКИЙ КІНОПРОКАТ В УКРАЇНІ (20-ТІ РОКИ ХХ СТ.). Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого. 2026:315-323. doi:10.34026/1997-4264.38.2026.359527
BibTeX
@article{2026,
author = {Росляк, Роман},
title = {КОМЕРЦІЙНИЙ, КЛУБНИЙ, СІЛЬСЬКИЙ КІНОПРОКАТ В УКРАЇНІ (20-ТІ РОКИ ХХ СТ.)},
journal = {Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого},
year = {2026},
number = {38},
pages = {315--323},
doi = {10.34026/1997-4264.38.2026.359527}
}
EUVIMED