ВІД БУНТУ ДО ПРИСУТНОСТІ: СУБ’ЄКТ УТРИМАННЯ ЯК ПОСТКАМЮЗІАНСЬКА МОДЕЛЬ АБСУРДУ У ФІЛЬМІ ВІМА ВЕНДЕРСА «ІДЕАЛЬНІ ДНІ»
Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого · 28.05.2026 · (38) · 216-224
DOI: 10.34026/1997-4264.38.2026.359408 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, online erschienen am 28.05.2026. Verfasst von Олексій Єсін. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
Стаття порушує питання про межі концепції абсурдного героя А. Камю і можливість її переосмислення на матеріалі сучасного авторського кіно. Мета статті – концептуальний аналіз фільму «Ідеальні дні» як тексту, що пропонує посткамюзіанську модель ставлення суб’єкта до абсурду та введення поняття «суб’єкт утримання» як нової аналітичної категорії на перетині кінознавства і філософської антропології. Методологію дослідження становить поєднання кінознавчого аналізу (формальний і наратологічний аналіз фільму) з контекстним аналізом філософського підґрунтя (феноменологія, постструктуралізм, екзистенційна філософія). Такий міждисциплінарний підхід є обґрунтованим і необхідним: в «Ідеальних днях» формальні рішення і філософський зміст є нерозривними, і аналіз одного без іншого неминуче збіднює розуміння цілого. Наукова новизна пропонованої розвідки полягає в: 1) введенні поняття суб’єкта утримання як нової типологічної категорії на матеріалі сучасного авторського кіно; 2) концептуалізації поняття онтологічного мовчання як кінематографічного і філософського феномену; 3) систематичному зіставленні камюзіанської моделі абсурдного героя з посткамюзіанською моделлю, що реалізована у фільмі В. Вендерса; 4) запропонованій концепції сенсу як інтенсивності в кінознавчому контексті, що спирається на синтез філософії афекту і японської естетичної традиції. Висновки. Дослідження показує, що фільм «Ідеальні дні» реалізує модель суб’єктності, в якій абсурд перестає бути екзистенційною подією, що вимагає відповіді у формі бунту, і стає режимом існування, з яким можливе усвідомлене співіснування. Головний герой – суб’єкт утримання – не долає абсурд, не капітулює перед ним і не декларує своєї позиції щодо нього: він зосереджений на безпосередньому переживанні моменту, відмовляється від самонаративу і знаходить сенс у самій інтенсивності досвіду, а не в його символічному осмисленні. Формальна мова фільму – безтелеологічний наратив, онтологічне мовчання героя, тривалість кадру як змістовний прийом – є безпосереднім відображенням цієї філософської позиції. Запропонована модель є кроком за межі камюзіанської системи і відкриває новий горизонт для кінознавчого дослідження абсурду в сучасному авторському кіно.
Zitieren
APA
Єсін, О. (2026). ВІД БУНТУ ДО ПРИСУТНОСТІ: СУБ’ЄКТ УТРИМАННЯ ЯК ПОСТКАМЮЗІАНСЬКА МОДЕЛЬ АБСУРДУ У ФІЛЬМІ ВІМА ВЕНДЕРСА «ІДЕАЛЬНІ ДНІ». Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, 216-224. https://doi.org/10.34026/1997-4264.38.2026.359408
Vancouver
Єсін О. ВІД БУНТУ ДО ПРИСУТНОСТІ: СУБ’ЄКТ УТРИМАННЯ ЯК ПОСТКАМЮЗІАНСЬКА МОДЕЛЬ АБСУРДУ У ФІЛЬМІ ВІМА ВЕНДЕРСА «ІДЕАЛЬНІ ДНІ». Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого. 2026:216-224. doi:10.34026/1997-4264.38.2026.359408
BibTeX
@article{2026,
author = {Єсін, Олексій},
title = {ВІД БУНТУ ДО ПРИСУТНОСТІ: СУБ’ЄКТ УТРИМАННЯ ЯК ПОСТКАМЮЗІАНСЬКА МОДЕЛЬ АБСУРДУ У ФІЛЬМІ ВІМА ВЕНДЕРСА «ІДЕАЛЬНІ ДНІ»},
journal = {Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого},
year = {2026},
number = {38},
pages = {216--224},
doi = {10.34026/1997-4264.38.2026.359408}
}
EUVIMED