Ефективність засобів правового захисту права на мирне володіння майном при передачі речових доказів для реалізації
Юридичний вісник · 06.11.2026 · (5) · 298-307
DOI: 10.32782/yuv.v5.2026.30 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Юридичний вісник, online erschienen am 30.10.2026. Verfasst von А. Туманянц und 1 weiteren Autor:innen.
Abstract (Originalsprache)
Наукова стаття присвячена комплексному аналізу ефективнос- ті засобів правового захисту права на мирне володіння майном у кри- мінальному провадженні, зокрема під час передачі речових доказів для реалізації за ухвалою слідчого судді без письмової згоди власника. Ак- туальність дослідження зумовле- на правовою позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду 2025 року та подальшим звернен- ням Пленуму Верховного Суду від 12 вересня 2025 року до Конститу- ційного Суду України. Це консти- туційне подання порушує питання неконституційності статей 309 і 392 Кримінального процесуального кодексу України в частині немож- ливості апеляційного оскарження таких рішень. У роботі детально досліджено правову природу судового рішення про передачу майна на реалізацію відповідно до п.п. 2, 4 ч. 6 та ч. 7 ст. 100 КПК. Авторки наголошу- ють, що подібне втручання має незворотний характер і призводить до остаточного припинення прававласності, часто за умов розгля- ду справи без участі власника або володільця майна. Попри істотну інтенсивність обмеження, чинне законодавство позбавляє заінтере- сованих осіб права на апеляційне оскарження, що загрожує невідво- ротними тяжкими наслідками у ви- гляді безпідставної втрати майна внаслідок судової помилки. На від- міну від арешту майна, власник позбавлений інших способів захи- сту, як-от механізм скасування за ст. 174 КПК. Методологічну основу досліджен- ня становить триступеневий ана- ліз відповідності втручання стан- дартам статті 1 Першого прото- колу до ЄКПЛ, який включає оцінку законності, наявності легітимної мети та пропорційності. Авторки зазначають, що хоча мінімізація державних витрат на зберігання громіздких чи швидкопсувних речо- вих доказів є легітимною метою, існуючий механізм порушує «спра- ведливий баланс» між публічними та приватними інтересами. Від- сутність права на оскарження поз- бавляє особу дієвих процесуальних гарантій та можливості предста- вити свою позицію. У підсумку констатовано, що чинна процесуальна модель супере- чить ст. 55 Конституції України та стандартам верховенства пра- ва. Обмеження права на апеляційне оскарження в цьому контексті є не- пропорційним та необґрунтованим. Для вирішення проблеми пропону- ється забезпечити дієвий судовий контроль шляхом законодавчого закріплення права на апеляційний перегляд відповідних ухвал слідчого судді, що гарантуватиме баланс ін- тересів та оперативне відновлення порушених майнових прав осіб.
Zitieren
APA
Туманянц, А., & Крицька, І. (2026). Ефективність засобів правового захисту права на мирне володіння майном при передачі речових доказів для реалізації. Юридичний вісник, 298-307. https://doi.org/10.32782/yuv.v5.2026.30
Vancouver
Туманянц А, Крицька І. Ефективність засобів правового захисту права на мирне володіння майном при передачі речових доказів для реалізації. Юридичний вісник. 2026:298-307. doi:10.32782/yuv.v5.2026.30
BibTeX
@article{2026,
author = {Туманянц, А. and Крицька, І.},
title = {Ефективність засобів правового захисту права на мирне володіння майном при передачі речових доказів для реалізації},
journal = {Юридичний вісник},
year = {2026},
number = {5},
pages = {298--307},
doi = {10.32782/yuv.v5.2026.30}
}
EUVIMED