ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ БАТЬКІВСЬКОГО ВИГОРАННЯ У СУЧАСНИХ СІМ’ЯХ
Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія · 23.04.2026 · (1) · 31-38
DOI: 10.32782/psyspu/2026.1.5 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія, online erschienen am 23.04.2026. Verfasst von Наталія Олександрівна Єрмакова. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
У статті здійснено аналіз складових, чинників та показників оцінювання батьківського вигорання як особливої форми хронічного стресу, що виникає внаслідок тривалого емоційного виснаження, пов’язаного з виконанням батьківських функцій. Даний психологічний феномен має суттєве значення для розуміння специфіки функціонування сучасної сім’ї, оскільки визначає якість взаємодії між батьками та дітьми, впливає на психоемоційний стан дорослих і формує умови соціалізації дітей. Для діагностики застосовано комплекс стандартизованих методик: Parental Burnout Assessment (PBA), розроблений І. Роскам, М. Мікольяйчак та М.-Е. Бріандою (2018), опитувальник тривожності Ч. Спілбергера – Ю. Ханіна, а також методику дослідження копінг-поведінки (S. Norman, D. F. Endler, D. A. James, M. I. Parker; адаптація Т. А. Крюкової). Використання цих інструментів забезпечило багатовимірне вивчення структури та чинників розвитку батьківського вигорання. Результати засвідчили високу поширеність вигорання серед батьків, особливо матерів дошкільників, які поєднують виховання з професійною діяльністю. Найбільш вираженими симптомами є емоційне виснаження та зниження ефективності батьківської ролі, тоді як відчуження від дитини проявляється меншою мірою, що вказує на збереження емоційного зв’язку навіть у стані перевтоми. Встановлено, що тривожність є ключовим чинником розвитку вигорання: ситуативна тривожність у матерів зумовлена зовнішніми обставинами (війна, економічна нестабільність, соціальна ізоляція), тоді як у батьків більш виражена особистісна тривожність, що відображає стійку схильність до тривожного реагування. Поєднання високої тривожності з неадаптивними копінг-стратегіями (уникання) значно підсилює ризик вигорання, тоді як проблемно-орієнтований копінг частково компенсує його негативний вплив. Виявлені гендерні відмінності підтверджують необхідність диференційованого підходу до профілактики та психокорекції: для матерів важливо знижувати ситуативну тривожність і підтримувати емоційні ресурси, для батьків – розвивати довготривалу саморегуляцію та впевненість у власній компетентності. Отримані результати підкреслюють багатофакторний характер батьківського вигорання та актуалізують потребу у комплексних програмах підтримки, що включають розвиток навичок саморегуляції, формування адаптивних копінг-механізмів, психоосвітню допомогу та врахування гендерних особливостей
Zitieren
APA
Єрмакова, Н. О. (2026). ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ БАТЬКІВСЬКОГО ВИГОРАННЯ У СУЧАСНИХ СІМ’ЯХ. Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія, 31-38. https://doi.org/10.32782/psyspu/2026.1.5
Vancouver
Єрмакова НО. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ БАТЬКІВСЬКОГО ВИГОРАННЯ У СУЧАСНИХ СІМ’ЯХ. Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія. 2026:31-38. doi:10.32782/psyspu/2026.1.5
BibTeX
@article{2026,
author = {Єрмакова, Наталія Олександрівна},
title = {ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ БАТЬКІВСЬКОГО ВИГОРАННЯ У СУЧАСНИХ СІМ’ЯХ},
journal = {Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія},
year = {2026},
number = {1},
pages = {31--38},
doi = {10.32782/psyspu/2026.1.5}
}
EUVIMED