СХИЛЬНІСТЬ ДО ОБМАНУ ТА САМООБМАНУ У ОСІБ З РІЗНИМИ АКЦЕНТУАЦІЯМИ ХАРАКТЕРУ: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Журнал соціальної та практичної психології · 30.05.2026 · (7) · 26-32
DOI: 10.32782/psy-2026-7-4 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Журнал соціальної та практичної психології, online erschienen am 30.05.2026. Verfasst von Олена Косьянова und 1 weiteren Autor:innen. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
У статті представлено результати емпіричного дослідження зв'язку між типами акцентуацій характеру та схильністю до обману й самообману. Теоретичну основу дослідження складають еволюційно-психологічна концепція самообману В. фон Гіппеля та Р. Трайверса, соціально-когнітивний підхід Б.М. ДеПауло та А. Врія, а також типологічна концепція К. Леонгарда. Обман розглядається як багатокомпонентний феномен із когнітивною, емоційною, поведінковою та мотиваційною складовими; самообман як процес мотивованого спотворення сприйняття себе поза повним усвідомленням суб'єкта. Виокремлено основні форми самообману: заперечення, раціоналізацію, позитивні ілюзії, проекцію та мотивоване мислення. У дослідженні взяли участь 47 осіб (вік 18–58 років). Використано три психодіагностичні інструменти: характерологічний опитувальник К. Леонгарда – Г. Шмішека, опитувальник «Види та мотиви обману» О.Ю. Косьянової та україномовну адаптацію SDQ (Self-Deception Questionnaire) О.Ю. Косьянової (2025). Статистичну обробку здійснено методами описової статистики та кореляційного аналізу (коефіцієнт Спірмена, критерій Шапіро-Вілка) у SPSS. Встановлено, що мотив збереження репутації значущо позитивно пов'язаний з п’ятьма типами акцентуацій: педантичним (ρ = +0,537), збудливим (ρ = +0,523), гіпертимним (ρ = +0,491), тривожним (ρ = +0,388) та емотивним (ρ = +0,348); мотив маніпуляції іншими виявляє обернені зв’язки з дистимною (ρ = −0,457), збудливою, педантичною та гіпертимною акцентуаціями. Найбільш системним результатом щодо видів обману є негативна кореляція «самовиправдання» з шістьма акцентуаціями (гіпертимною, збудливою, педантичною, емотивною, тривожною та демонстративною), що вказує на типологічно зумовлені механізми психологічного захисту замість відкритого самовиправдання. Зв’язок акцентуацій із показниками самообману за SDQ є обмеженим; виявлено, що вищий загальний індекс самообману характерний для носіїв екзальтованого типу. Результати розширюють уявлення про особистісні детермінанти оманливої поведінки й обґрунтовують доцільність типологічного підходу у психодіагностиці та психокорекції. Розроблено психокорекційну програму «Автентичність без маски», спрямовану на корекцію оманливої поведінки з урахуванням акцентуаційного профілю особистості.
Zitieren
APA
Косьянова, О., & Афанасенко, В. (2026). СХИЛЬНІСТЬ ДО ОБМАНУ ТА САМООБМАНУ У ОСІБ З РІЗНИМИ АКЦЕНТУАЦІЯМИ ХАРАКТЕРУ: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ. Журнал соціальної та практичної психології, 26-32. https://doi.org/10.32782/psy-2026-7-4
Vancouver
Косьянова О, Афанасенко В. СХИЛЬНІСТЬ ДО ОБМАНУ ТА САМООБМАНУ У ОСІБ З РІЗНИМИ АКЦЕНТУАЦІЯМИ ХАРАКТЕРУ: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ. Журнал соціальної та практичної психології. 2026:26-32. doi:10.32782/psy-2026-7-4
BibTeX
@article{2026,
author = {Косьянова, Олена and Афанасенко, Вікторія},
title = {СХИЛЬНІСТЬ ДО ОБМАНУ ТА САМООБМАНУ У ОСІБ З РІЗНИМИ АКЦЕНТУАЦІЯМИ ХАРАКТЕРУ: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ},
journal = {Журнал соціальної та практичної психології},
year = {2026},
number = {7},
pages = {26--32},
doi = {10.32782/psy-2026-7-4}
}
EUVIMED