ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМОЧУВАНОСТІ ГРАФІТОВОЇ ПОВЕРХНІ, МОДИФІКОВАНОЇ ВІДНОВЛЕННЯМ ДІАЗОСОЛІ У ВОДНО-АЦЕТОНІТРИЛЬНОМУ РОЗЧИНІ
Проблеми хімії та сталого розвитку · 30.12.2025 · (4) · 28-34
DOI: 10.32782/pcsd-2025-4-4 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Проблеми хімії та сталого розвитку, online erschienen am 30.12.2025. Verfasst von Вікторія ЛОВЧИЦЬКА und 1 weiteren Autor:innen. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
При отриманні композитних матеріалів на основі графіту та електропровідних полімерів важливим є забезпечити добру взаємодію між компонентами, що дає змогу покращити властивості таких матеріалів. Цього можна досягти ще на етапі підготовки синтезу шляхом модифікації графітових поверхонь з метою забезпечення доброго їх змочування розчинами вихідних мономерів. Метою роботи є модифікація поверхні графіту МПГ-7 шляхом відновлення 4-ацетамінофенілдіазоній тетрафторборату у водно-ацетонітрильному розчині під дією гіпофосфіту натрію. Наступним етапом модифікації поверхні є обробка її кислотою з метою гідролізу привитих до поверхні ацетамінофенільних груп з утворенням амінофенільних груп. Досліджено змочуваність модифікованої поверхні розчинами аніліну в соляній кислоті. Для цього визначали крайовий кут змочування використовуючи метод лежачої краплі. Хімічна модифікація поверхні графіту шляхом відновлення діазонієвої солі суттєво покращує його змочуваність водними розчинами. Навіть у випадку чистої води середнє значення косинуса крайового кута змочування cos θ = 0,65, порівняно з cos θ = 0,32 для немодифікованої поверхні. Розчини, які містять лише соляну кислоту характеризуються ще більшими значеннями cos θ, тобто змочують поверхню краще порівняно з водою, і набагато краще порівняно з немодифікованим графітом. Додавання до розчину аніліну спочатку призводить до зменшення cos θ, подальше збільшення концентрації аніліну супроводжується швидким збільшенням косинуса крайового кута змочування. Відповідний мінімум є найглибшим для розчинів з найменшою концентрацією HCl. Для 0,1 н аніліну в 0,5 н HCl значення cos θ є найнижчим з усіх досліджених, але значно вищим, ніж для чистої води. Зі збільшенням концентрації кислоти глибина мінімуму зменшується. Такі результати зумовлені наявністю амінофенільних груп, здатних до утворення водневих зв’язків і протонування в солянокислому розчині аніліну. Як результат спостерігається підвищення гідрофільності поверхні та збільшення роботи адгезії. Найвищі значення cos θ і, відповідно, найкраща змочуваність модифікованої поверхні спостерігаються для концентрацій соляної кислоти 1,0–2,0 н та аніліну 1,0–2,0 н. Отримані результати підтверджують ефективність модифікації графітової поверхні методом відновлення діазосполук та можуть бути використані при синтезі електропровідних композитів.
Zitieren
APA
ЛОВЧИЦЬКА, В., & КОВАЛИШИН, Я. (2025). ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМОЧУВАНОСТІ ГРАФІТОВОЇ ПОВЕРХНІ, МОДИФІКОВАНОЇ ВІДНОВЛЕННЯМ ДІАЗОСОЛІ У ВОДНО-АЦЕТОНІТРИЛЬНОМУ РОЗЧИНІ. Проблеми хімії та сталого розвитку, 28-34. https://doi.org/10.32782/pcsd-2025-4-4
Vancouver
ЛОВЧИЦЬКА В, КОВАЛИШИН Я. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМОЧУВАНОСТІ ГРАФІТОВОЇ ПОВЕРХНІ, МОДИФІКОВАНОЇ ВІДНОВЛЕННЯМ ДІАЗОСОЛІ У ВОДНО-АЦЕТОНІТРИЛЬНОМУ РОЗЧИНІ. Проблеми хімії та сталого розвитку. 2025:28-34. doi:10.32782/pcsd-2025-4-4
BibTeX
@article{2025,
author = {ЛОВЧИЦЬКА, Вікторія and КОВАЛИШИН, Ярослав},
title = {ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМОЧУВАНОСТІ ГРАФІТОВОЇ ПОВЕРХНІ, МОДИФІКОВАНОЇ ВІДНОВЛЕННЯМ ДІАЗОСОЛІ У ВОДНО-АЦЕТОНІТРИЛЬНОМУ РОЗЧИНІ},
journal = {Проблеми хімії та сталого розвитку},
year = {2025},
number = {4},
pages = {28--34},
doi = {10.32782/pcsd-2025-4-4}
}
EUVIMED