СЕНСОРНЕ ВІДЛУННЯ МИНУЛОГО: ЗВУК, ЗАПАХ І ДОТИК ЯК МОДУСИ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ В РОМАНІ Л. ЕРДРІЧ «МОГУТНЯ ЧЕРВОНА»
Modern Philology · 15.04.2026 · (6) · 113-118
DOI: 10.32782/modernph-2026.6.15 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Modern Philology, online erschienen am 15.04.2026. Verfasst von Solomiia Kurylo. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
У статті авторка аналізує сенсорну поетику роману Л. Ердріч «Могутня Червона» (2024) в контексті осмислення історичної, родової та міжпоколіннєвої пам’яті. Основну увагу зосереджено на тому, як звук, запах і дотик функціонують як художні модуси збереження та трансляції колективного досвіду. Дослідження показує, що в романі пам’ять не зводиться до наративних чи документальних форм, а постає як тілесно втілений процес, укорінений у щоденній взаємодії персонажів із природним і соціальним середовищем. Теоретичну основу дослідження становлять ідеї феноменології сприйняття М. Мерло-Понті, концепція «відчуття місця» Е. Рельфа та положення антропології чуттів Д. Гоуза. Авторка обґрунтовує, що сенсорні образи в романі виконують функцію неінституційного архіву, в якому акумулюється досвід колоніального минулого, екологічної деградації та родинної травми. Звукові мотиви (крики птахів, шум ріки, індустріальний гул) формують акустичний ландшафт пам’яті, що поєднує теперішнє з історією місця. Нюхові образи (аромати книжок, рослин, ґрунту) актуалізують повсякденну пам’ять спільноти та підтримують збереження емоційно-чуттєвого досвіду. Тактильні мотиви (дотик до води, тканини, землі, предметів) репрезентують тілесну тяглість зв’язків між поколіннями. Дослідження доводить, що сенсорна поетика в романі Л. Ердріч формує особливу модель історичного мислення, у якій минуле постає не як абстрактна сукупність фактів, а як жива, втілена присутність. Через тілесний досвід персонажів письменниця поєднує особисту пам’ять із колективною історією та трансформує індивідуальну травму у форму спільного переживання. Окрему увагу авторка приділяє ролі «ефемер» і матеріальних слідів повсякденності як носіїв культурної пам’яті. Стаття доводить, що сенсорні маркери в романі функціонують не лише як стилістичний засіб, а й як складова частина авторської стратегії осмислення землі, праці, екологічної відповідальності та колоніальної спадщини. Сенсорне письмо постає інструментом рекультивації ідентичності та способом збереження людяності в умовах соціальної й екологічної кризи. Подальші дослідження можуть зосередитися на порівняльному аналізі тілесної поетики в інших романах письменниці та на розгляді сенсорики в межах сучасного екокритичного дискурсу.
Zitieren
APA
Kurylo, S. (2026). СЕНСОРНЕ ВІДЛУННЯ МИНУЛОГО: ЗВУК, ЗАПАХ І ДОТИК ЯК МОДУСИ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ В РОМАНІ Л. ЕРДРІЧ «МОГУТНЯ ЧЕРВОНА». Modern Philology, 113-118. https://doi.org/10.32782/modernph-2026.6.15
Vancouver
Kurylo S. СЕНСОРНЕ ВІДЛУННЯ МИНУЛОГО: ЗВУК, ЗАПАХ І ДОТИК ЯК МОДУСИ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ В РОМАНІ Л. ЕРДРІЧ «МОГУТНЯ ЧЕРВОНА». Modern Philology. 2026:113-118. doi:10.32782/modernph-2026.6.15
BibTeX
@article{Kurylo2026,
author = {Kurylo, Solomiia},
title = {СЕНСОРНЕ ВІДЛУННЯ МИНУЛОГО: ЗВУК, ЗАПАХ І ДОТИК ЯК МОДУСИ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ В РОМАНІ Л. ЕРДРІЧ «МОГУТНЯ ЧЕРВОНА»},
journal = {Modern Philology},
year = {2026},
number = {6},
pages = {113--118},
doi = {10.32782/modernph-2026.6.15}
}
EUVIMED