САНІТАРНО-ЕПІДЕМІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: СУЧАСНІ ДОКТРИНАЛЬНІ ПІДХОДИ
Kyiv Law Journal · 16.11.2026 · (3) · 137-145
DOI: 10.32782/klj/2026.3.18 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Kyiv Law Journal, online erschienen am 16.11.2026. Verfasst von Ю. В. Бурченко. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
Статтю присвячено дослідженню санітарно-епідемічного благополуччя населення як об’єкта адміністративно-правового забезпечення в контексті сучасних доктринальних підходів. Актуальність теми зумовлена тим, що зміст цієї категорії за останнє десятиліття зазнав істотних змін під впливом пандемії коронавірусної хвороби, повномасштабної збройної агресії проти України та курсу держави на європейську інтеграцію, тоді як єдиного доктринального розуміння цієї категорії дотепер не сформовано. Автором проаналізовано наукові позиції щодо неї, зокрема дуалістичний підхід до широкого і вузького розуміння, структурну модель механізму публічного адміністрування цією сферою та її розгляд як чинника національної безпеки держави. У статті досліджено еволюцію нормативного регулювання цієї категорії від Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» 1994 року до Закону України «Про систему громадського здоров’я», зокрема встановлено, що легальне визначення практично не змінилося, а дійсною новацією стало закріплення переліку суб’єктів відповідних правовідносин. Приділено увагу і європейському виміру забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення, а саме зобов’язанням України за Угодою про асоціацію та Регламентом (ЄС) 2022/2371, які орієнтують законодавство на модель раннього попередження загроз. Практичну складову підкріплено аналізом спеціальної доповіді Уповноваженого з прав людини та судової практики щодо наслідків воєнного мораторію на заходи державного нагляду. За результатами дослідження автор доходить висновку, що санітарно-епідемічне благополуччя населення залишається доктринально неусталеною категорією, а розширення переліку суб’єктів публічного адміністрування цією сферою саме по собі не гарантує узгодженості їхніх повноважень та своєчасного реагування на загрози. Визначено перспективні напрями подальших досліджень, зокрема узгодження критеріїв розмежування широкого і вузького розуміння цієї категорії, приведення суміжного законодавства у відповідність до чинного переліку суб’єктів та подальший моніторинг гармонізації законодавства з правом Європейського Союзу.
Zitieren
APA
Бурченко, Ю. В. (2026). САНІТАРНО-ЕПІДЕМІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: СУЧАСНІ ДОКТРИНАЛЬНІ ПІДХОДИ. Kyiv Law Journal, 137-145. https://doi.org/10.32782/klj/2026.3.18
Vancouver
Бурченко ЮВ. САНІТАРНО-ЕПІДЕМІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: СУЧАСНІ ДОКТРИНАЛЬНІ ПІДХОДИ. Kyiv Law Journal. 2026:137-145. doi:10.32782/klj/2026.3.18
BibTeX
@article{2026,
author = {Бурченко, Ю. В.},
title = {САНІТАРНО-ЕПІДЕМІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: СУЧАСНІ ДОКТРИНАЛЬНІ ПІДХОДИ},
journal = {Kyiv Law Journal},
year = {2026},
number = {3},
pages = {137--145},
doi = {10.32782/klj/2026.3.18}
}
EUVIMED