ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В УМОВАХ САНКЦІЙНИХ ОБМЕЖЕНЬ: ПЕРСПЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
Kyiv Law Journal · 16.11.2026 · (3) · 82-89
DOI: 10.32782/klj/2026.3.11 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Kyiv Law Journal, online erschienen am 16.11.2026. Verfasst von А. О. Махно und 1 weiteren Autor:innen. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
Індивідуальні економічні санкції набули значного поширення як інструмент міжнародної політики та національного законодавства, що породжує системний конфлікт між дискреційними повноваженнями виконавчої влади та правом на мирне володіння майном, гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою статті є аналіз еволюції практики Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності в умовах застосування індивідуальних санкцій – від імплементації рішень міжнародних організацій до автономних національних санкційних режимів. Центральною тезою дослідження є те, що систематична відмова національних судів від змістовного перегляду фактичних підстав санкційних рішень становить загрозу верховенству права як фундаментальному принципу демократичного суспільства, позаяк за такою логікою будь-яке рішення виконавчої влади може бути виведене за межі ефективного судового контролю. Автори послідовно аналізує ключові рішення Європейського суду з прав людини – Bosphorus, Нада, Аль-Дулімі та ТОВ «М.С.Л.» – простежуючи трансформацію підходів від доктрини «еквівалентного захисту», яка ґрунтується на спростовній презумпції відповідності дій держави вимогам Конвенції, до вимоги повного й ефективного судового контролю автономних національних санкційних режимів без жодних презумпцій на користь держави. У справах Нада та Аль-Дулімі ЄСПЛ встановив, що навіть при імплементації обов’язкових резолюцій Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй судовий контроль не може зводитися до формальної перевірки факту включення особи до санкційного списку та суд має пересвідчитися, що таке включення ґрунтувалося на достатній фактичній основі. Особливу увагу приділено рішенню у справі «ТОВ «М.С.Л.» проти України» від 16 жовтня 2025 р. як першому, в якому ЄСПЛ розглянув блокування активів на підставі Закону України «Про санкції» та встановив порушення права власності з огляду на відсутність індивідуалізованого обґрунтування і недостатність судового контролю. Сформульовано застосовні стандарти захисту: право особи бути повідомленою про фактичні підстави санкцій, право на судовий перегляд із перевіркою того, чи не було включення до списку свавільним, та обов’язок суду дослідити достатність фактичної основи обмежувального заходу. Окреслено значення цих висновків для реформування правозастосовної практики в Україні в умовах євроінтеграційних прагнень.
Zitieren
APA
Махно, А. О., & Музика, Л. А. (2026). ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В УМОВАХ САНКЦІЙНИХ ОБМЕЖЕНЬ: ПЕРСПЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ. Kyiv Law Journal, 82-89. https://doi.org/10.32782/klj/2026.3.11
Vancouver
Махно АО, Музика ЛА. ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В УМОВАХ САНКЦІЙНИХ ОБМЕЖЕНЬ: ПЕРСПЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ. Kyiv Law Journal. 2026:82-89. doi:10.32782/klj/2026.3.11
BibTeX
@article{2026,
author = {Махно, А. О. and Музика, Л. А.},
title = {ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В УМОВАХ САНКЦІЙНИХ ОБМЕЖЕНЬ: ПЕРСПЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ},
journal = {Kyiv Law Journal},
year = {2026},
number = {3},
pages = {82--89},
doi = {10.32782/klj/2026.3.11}
}
EUVIMED