EUVIMEDEUVIMED entdecken
Open Access · CC BY 4.0

СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ЯК ІНСТРУМЕНТ ДОКАЗУВАННЯ В МЕЖАХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ЗА ФАКТОМ НЕВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Маргарита Журавльова, Вікторія Рудакова

Судова експертиза · 18.11.2026 · (4) · 53-59

DOI: 10.32782/forensic.science.2026.4.7 ↗

Kurz gefasst

Fachartikel in der Zeitschrift Судова експертиза, online erschienen am 18.11.2026. Verfasst von Маргарита Журавльова und 1 weiteren Autor:innen. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).

AbstractBibliografische AngabenZitierenVerwandte Studien

Abstract (Originalsprache)

У статті розглядається актуальна чуттєва, часто болісна, для розлучених сімей проблема невиконання судових рішень щодо визначення місця проживання дитини та встановлення графіка спілкування з нею. Аналізується неспроможність чинного законодавства забезпечити виконання судового рішення, неспроможність ефективного застосування цивільно-правових і виконавчих механізмів у ситуаціях, коли об’єктом виконання є дитина, а не майнові зобов’язання. Автори пропонують міждисциплінарний підхід до вирішення проблеми, який передбачає поєднання правових механізмів, роботи виконавців, залучення психологів і проведення судово-психологічної експертизи в межах кримінальних провадженнях за статтею 382 Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальну відповідальність за системне невиконання судових рішень. Запропоновано та деталізовано алгоритм дій для батьків, що потерпають від невиконання рішень, а також розроблено перелік необхідних питань для судово-психологічної експертизи в межах кримінального провадження. На відміну від цивільного процесу, така експертиза дозволяє глибше дослідити автономність думки дитини та виявити ознаки зовнішнього психологічного впливу під час її безпосереднього дослідження (із застосуванням процедури опитування та психодіагностичного інструментарію). У статті проаналізовано основні чинники, які формують небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, серед яких втягнення дитини в конфлікт лояльності, негативний досвід взаємодії, опосередкований вплив іншого з батьків і оточення, а також тривалий батьківський конфлікт. Особлива увага приділяється оцінці декларованого небажання дитини контактувати з одним із батьків, розмежуванню внутрішніх (самостійно сформованих) і зовнішніх (вплив дорослих або конфліктної ситуації тощо) чинників. У висновках статті наголошено на необхідності міждисциплінарного підходу, де юридичні санкції поєднуються з фаховою психологічною оцінкою для забезпечення найліпших інтересів дитини.

Zitieren

APA

Журавльова, М., & Рудакова, В. (2026). СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ЯК ІНСТРУМЕНТ ДОКАЗУВАННЯ В МЕЖАХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ЗА ФАКТОМ НЕВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ. Судова експертиза, 53-59. https://doi.org/10.32782/forensic.science.2026.4.7

Vancouver

Журавльова М, Рудакова В. СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ЯК ІНСТРУМЕНТ ДОКАЗУВАННЯ В МЕЖАХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ЗА ФАКТОМ НЕВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ. Судова експертиза. 2026:53-59. doi:10.32782/forensic.science.2026.4.7

BibTeX
@article{2026,
  author = {Журавльова, Маргарита and Рудакова, Вікторія},
  title = {СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ЯК ІНСТРУМЕНТ ДОКАЗУВАННЯ В МЕЖАХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ЗА ФАКТОМ НЕВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ},
  journal = {Судова експертиза},
  year = {2026},
  number = {4},
  pages = {53--59},
  doi = {10.32782/forensic.science.2026.4.7}
}
Kostenlos starten →