РОМАНСОВА ТВОРЧІСТЬ МИХАЙЛА ВЕРИКІВСЬКОГО У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ДИСКУРСІ ДОБИ
Слобожанські мистецькі студії · 15.05.2026 · (2) · 172-178
DOI: 10.32782/art/2026.2.30 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Слобожанські мистецькі студії, online erschienen am 15.05.2026. Verfasst von Олександр Олександрович Стахевич. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
Виявлено вплив соціокультурних чинників на камерно-вокальну лірику М. Вериківського. З’ясовано, що романсова творчість митця розвивалась нерівномірно і в кожному десятилітті мала свої стильові пріоритети. В першій половині 1920-х років митець звертався переважно до текстів поетів модернізму, що у музиці виражено експресіоністичними засобами (романси на слова О. Слісаренка, Г. Чупринки, П. Тичини, М. Семенка, В. Сосюри, М. Йогансена). З початку 1930-х років у його творчості переважає революційна тематика (романси «Розправа», «Пам’яті Кірова», «Хто за війну»). Лише наприкінці цього десятиліття з’являються знакові романси на слова Лесі Українки. В 1940-ві роки М. Вериківський опановує романсовий жанр більш активно (твори на слова І. Франка, М. Рильського. Л. Українки та ін.). Цикл «Образ коханої» на слова П. Грабовського (1944) став центральним у його вокальній ліриці. Але з початком нової хвилі «чистки» рядів (1948), коли композитора було звинувачено в «ідеалізації минулого» та «національній обмеженості», в його романсовому доробку з’являються теми оспівування радянського життя та образу великого вождя. Останнім сплеском активності М. Вериківського у камерно-вокальних жанрах стали 1958–1959-й роки, коли у радянському мистецтві загалом поновлюється інтерес до людської особистості, її індивідуальних проявів та психологічних станів, внутрішнього інтимного життя, а їх вираження втілюється переважно у циклічних формах. В цей час він пише романси на слова Ю. Словацького, Д. Гофштейна, М. Єременка, цикли «Пісні Сафо» в перекладі І. Франка, «З сучасної грецької лірики» на слова Н. Вреттаноса, «Омузикалений Перець» та ін. Попри те, що до жанру романсу М. Вериківський звертався у різні періоди творчості, а тексти творів бралися з різних поетичних джерел, вони мають єдиний композиційний стрижень. Це свідчить про вагому стилеутворювальну роль камерно-вокальної лірики у доробку митця, незважаючи на ті соціокультурні впливи, що на кожному етапі скеровували його творчість, навіть усупереч особистим зацікавленням.
Zitieren
APA
Стахевич, О. О. (2026). РОМАНСОВА ТВОРЧІСТЬ МИХАЙЛА ВЕРИКІВСЬКОГО У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ДИСКУРСІ ДОБИ. Слобожанські мистецькі студії, 172-178. https://doi.org/10.32782/art/2026.2.30
Vancouver
Стахевич ОО. РОМАНСОВА ТВОРЧІСТЬ МИХАЙЛА ВЕРИКІВСЬКОГО У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ДИСКУРСІ ДОБИ. Слобожанські мистецькі студії. 2026:172-178. doi:10.32782/art/2026.2.30
BibTeX
@article{2026,
author = {Стахевич, Олександр Олександрович},
title = {РОМАНСОВА ТВОРЧІСТЬ МИХАЙЛА ВЕРИКІВСЬКОГО У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ДИСКУРСІ ДОБИ},
journal = {Слобожанські мистецькі студії},
year = {2026},
number = {2},
pages = {172--178},
doi = {10.32782/art/2026.2.30}
}
EUVIMED