ЧАС У ЗАМКНЕНОМУ КОЛІ КОНЦТАБІРНОЇ ДІЙСНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ АНАЛІЗУ «ПРЕЛЮДІЇ І ФУГИ СІ-БЕМОЛЬ МІНОР» № 16 В. П. ЗАДЕРАЦЬКОГО)
Слобожанські мистецькі студії · 17.04.2026 · (1) · 55-66
DOI: 10.32782/art/2026.1.10 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Слобожанські мистецькі студії, online erschienen am 17.04.2026. Verfasst von Наталія Вікторівна Макарова. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
Стаття присвячена інтерпретації «Прелюдії і фуги сі-бемоль мінор» № 16 з циклу «24 прелюдії та фуги» Всеволода Петровича Задерацького – одного з наймасштабніших і концептуально найскладніших творів української музики ХХ століття, створеного в умовах ув’язнення композитора в колимському концентраційному таборі. Цикл осмислюється як унікальний музичний документ історичного насильства, пам’яті та внутрішньої незламності, а обраний диптих – як його концентрований драматургічний та семантичний осередок. Метою дослідження є осмислення «Прелюдії і фуги сі-бемоль мінор» № 16 як цілісного драматургічного диптиху через аналіз організації музичного часу, повторюваності, числової регламентації, фактурних зсувів і функціонування дзвону як акустичного та смислового маркера. Методологія статті ґрунтується на поєднанні структурно-аналітичного музикознавчого підходу з концептами психології граничного досвіду, теорії культурної пам’яті, екзистенційної філософії та богословського осмислення часу. У результаті дослідження встановлено, що моторна безперервність, нав’язливий повтор, числова фіксація та відсутність динамічної ієрархії формують модель примусового, зовнішньо регламентованого часу, у якому нівелюється лінійний розвиток і блокується можливість розв’язання. Дзвін у межах диптиху зазнає суттєвої трансформації: від інтегрованого елемента фактури він переходить до автономного акустичного знака, який виконує функцію фігури пам’яті, маркера межі та онтологічної опори. Повернення матеріалу прелюдії у фіналі фуги на тонічному дзвоні інтерпретується як жест утримання мінімальної внутрішньої свободи в умовах радикального історичного та екзистенційного обмеження. Наукова новизна статті полягає в міждисциплінарному осмисленні «Прелюдії і фуги сі-бемоль мінор» № 16 як художньої моделі граничного досвіду часу. Актуальність дослідження зумовлена сучасним українським контекстом, у якому проблеми пам’яті, насильства та культурної незламності набувають особливої гостроти.
Zitieren
APA
Макарова, Н. В. (2026). ЧАС У ЗАМКНЕНОМУ КОЛІ КОНЦТАБІРНОЇ ДІЙСНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ АНАЛІЗУ «ПРЕЛЮДІЇ І ФУГИ СІ-БЕМОЛЬ МІНОР» № 16 В. П. ЗАДЕРАЦЬКОГО). Слобожанські мистецькі студії, 55-66. https://doi.org/10.32782/art/2026.1.10
Vancouver
Макарова НВ. ЧАС У ЗАМКНЕНОМУ КОЛІ КОНЦТАБІРНОЇ ДІЙСНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ АНАЛІЗУ «ПРЕЛЮДІЇ І ФУГИ СІ-БЕМОЛЬ МІНОР» № 16 В. П. ЗАДЕРАЦЬКОГО). Слобожанські мистецькі студії. 2026:55-66. doi:10.32782/art/2026.1.10
BibTeX
@article{2026,
author = {Макарова, Наталія Вікторівна},
title = {ЧАС У ЗАМКНЕНОМУ КОЛІ КОНЦТАБІРНОЇ ДІЙСНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ АНАЛІЗУ «ПРЕЛЮДІЇ І ФУГИ СІ-БЕМОЛЬ МІНОР» № 16 В. П. ЗАДЕРАЦЬКОГО)},
journal = {Слобожанські мистецькі студії},
year = {2026},
number = {1},
pages = {55--66},
doi = {10.32782/art/2026.1.10}
}
EUVIMED