Аналогія в адміністративних справах: інструмент захисту приватної особи чи спосіб конструювання компетенції?
Актуальні проблеми держави і права · 10.11.2026 · (111) · 209-214
DOI: 10.32782/apdp.v111.2026.22 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Актуальні проблеми держави і права, online erschienen am 04.11.2026. Verfasst von В. В. Краглевич. Die Arbeit nennt 8 Literaturangaben.
Abstract (Originalsprache)
У статті досліджено аналогію закону та аналогію права як основний юридичний засіб подолання прогалин у публічно-правовому регулюванні. Вихідною тезою є положення про принципову неповноту будь-якої нормативної системи, що становить не ваду правотворчості, а об’єктивний наслідок співвід- ношення абстрактності правової норми та невичерпної конкретності життєвих обставин. Показано, що у сфері публічного управління ця неповнота посилюється динамічністю й безсистемністю адмініст- ративного законодавства, надмірною кількістю актів, появою нових сегментів публічного адміністру- вання та запізненням законодавця щодо фактично сформованих суспільних відносин. Розкрито зміст заборони відмови в розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства (частина четверта статті 6 КАС України). Обґрунтовано, що ця норма є національною формою класичної заборони non liquet і водночас процесуальною гарантією права на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Розмежовано усунення та подолання прогалин: перше є прерогативою правотворчого органу, друге здійснюється правозастосовним органом виключно для конкретної справи. Установлено, що подолання прогалини не змінює змісту чинного законодавства й не доповнює його новими приписами, а результат застосування аналогії має індивідуальний характер і не набуває властивостей норматив- ності, не звільняючи законодавця від обов’язку належного врегулювання відносин. На основі аналізу правової позиції Верховного Суду у справі No 640/23179/19 доведено, що анало- гія є інструментом судового захисту прав приватних осіб від неправомірних рішень, дій чи бездіяль- ності суб’єктів владних повноважень і не може використовуватися для встановлення чи розширення їх компетенції. Аргументовано, що творчий елемент пошуку релевантної норми не перетворює аналогію на правотворчість.
Zitieren
APA
Краглевич, В. В. (2026). Аналогія в адміністративних справах: інструмент захисту приватної особи чи спосіб конструювання компетенції?. Актуальні проблеми держави і права, 209-214. https://doi.org/10.32782/apdp.v111.2026.22
Vancouver
Краглевич ВВ. Аналогія в адміністративних справах: інструмент захисту приватної особи чи спосіб конструювання компетенції?. Актуальні проблеми держави і права. 2026:209-214. doi:10.32782/apdp.v111.2026.22
BibTeX
@article{2026,
author = {Краглевич, В. В.},
title = {Аналогія в адміністративних справах: інструмент захисту приватної особи чи спосіб конструювання компетенції?},
journal = {Актуальні проблеми держави і права},
year = {2026},
number = {111},
pages = {209--214},
doi = {10.32782/apdp.v111.2026.22}
}
EUVIMED