EUVIMEDEUVIMED entdecken
Open Access · CC BY 4.0

Процесуальні межі використання імітаційних засобів під час негласних слідчих (розшукових) дій

Віталій Романов

Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs · 01.07.2026 · 113 (2) · 235-248

DOI: 10.32631/v.2026.2.17 ↗

Kurz gefasst

Fachartikel in der Zeitschrift Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs, online erschienen am 01.07.2026. Verfasst von Віталій Романов. Die Arbeit nennt 5 Literaturangaben. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).

AbstractBibliografische AngabenZitierenVerwandte Studien

Abstract (Originalsprache)

Досліджено процесуальну природу засобів, які використовуються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених ст. 273 Кримінального процесуального кодексу України. Розглянуто місце заздалегідь ідентифікованих (помічених) та несправжніх (імітаційних) засобів у механізмі доказування, з’ясовано їх функціональне призначення та межі допустимого використання. Актуальність дослідження зумовлена тим, що спосіб застосування таких засобів стає одним з основних чинників оцінки допустимості доказів у кримінальному процесі. Це вимагає системного теоретичного осмислення та уточнення практичних критеріїв їх використання. Методологічну основу дослідження становить поєднання формально-юридичного, системно-структурного та порівняльно-правового підходів, що надало можливість проаналізувати положення ст. 273 Кримінального процесуального кодексу України з положеннями законодавства, практикою Верховного Суду, рішеннями Європейського суду з прав людини та сучасною науковою літературою. Визначено, що ст. 273 Кримінального процесуального кодексу України виконує подвійну роль: з одного боку, легітимує використання спеціальних засобів для фіксації злочинної активності, а з іншого – встановлює процесуальні межі, недотримання яких ставить під сумнів походження та доказову придатність одержаних результатів негласних слідчих (розшукових) дій. Обґрунтовано, що найбільш вразливими залишаються питання змістовного розмежування помічених та імітаційних засобів, належного оформлення їх створення або виготовлення, використання структур прикриття, відмежування допустимої прихованої діяльності від провокації злочину, а також правового режиму цифрових аналогів імітаційних засобів. Доведено практичну цінність уточнення законодавчих дефініцій, мінімальних вимог до процесуального оформлення та уніфікованого алгоритму судової перевірки допустимості доказів. Зроблено висновок, що вдосконалення нормативного регулювання в цій сфері є ключовою передумовою одночасного підвищення результативності досудового розслідування та зміцнення гарантій справедливого судового розгляду.

Zitieren

APA

Романов, В. (2026). Процесуальні межі використання імітаційних засобів під час негласних слідчих (розшукових) дій. Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs, 113(2), 235-248. https://doi.org/10.32631/v.2026.2.17

Vancouver

Романов В. Процесуальні межі використання імітаційних засобів під час негласних слідчих (розшукових) дій. Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs. 2026;113(2):235-248. doi:10.32631/v.2026.2.17

BibTeX
@article{2026,
  author = {Романов, Віталій},
  title = {Процесуальні межі використання імітаційних засобів під час негласних слідчих (розшукових) дій},
  journal = {Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs},
  year = {2026},
  volume = {113},
  number = {2},
  pages = {235--248},
  doi = {10.32631/v.2026.2.17}
}
Kostenlos starten →