БЛИЗЬКОСХІДНИЙ ФАКТОР ТРАНСАТЛАНТИЧНИХ ВІДНОСИН ЗА АДМІНІСТРАЦІЇ ДЖОРДЖА БУША-МОЛОДШОГО
Visnyk of the Lviv University · 09.11.2026 · (66) · 119
DOI: 10.30970/pps.2026.66.14 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Visnyk of the Lviv University, online erschienen am 03.11.2026. Verfasst von Іван Патлавський. Die Arbeit nennt 22 Literaturangaben.
Abstract (Originalsprache)
У статті досліджується вплив близькосхідного фактора на еволюцію трансатлантичних відно- син у період президентства Джорджа Буша-молодшого. Проаналізовано трансформацію системи євро- атлантичної безпеки після завершення холодної війни та визначено, що саме події на Близькому Сході стали ключовим каталізатором найглибшої кризи між США та європейськими союзниками на початку ХХІ століття. Особлива увага приділяється наслідкам терористичних атак 11 вересня 2001 року, які спричинили радикальний перегляд американської зовнішньої політики та формування доктрини пре- вентивної війни. Встановлено, що адміністрація Джорджа Буша-молодшого розглядала Близький Схід як головне джерело глобальних загроз, зокрема міжнародного тероризму та поширення зброї масового знищення, що зумовило перехід США до жорсткішого унілатералізму. У дослідженні розкрито при- чини трансатлантичних суперечностей навколо військового вторгнення в Ірак у 2003 році. З’ясовано, що Сполучені Штати та провідні європейські держави мали принципово різні підходи до трактування міжнародної безпеки, ролі міжнародного права та механізмів боротьби з тероризмом. Франція та Німеч- чина виступили проти превентивного застосування сили без санкції Ради Безпеки ООН, тоді як Велика Британія та низка країн Центральної і Східної Європи підтримали американську політику. Доведено, що іракська криза не лише поглибила розбіжності між Європою та США, але й виявила внутрішню фрагментацію самого Європейського Союзу. Окрему увагу приділено інституційним наслідкам близь- косхідної кризи для НАТО та трансатлантичного партнерства загалом. Встановлено, що використання США формату «коаліцій охочих» та обмежене залучення механізмів НАТО сприяли девальвації прин- ципу колективної оборони та зниженню ролі Альянсу як платформи стратегічної координації. Водно- час зроблено висновок, що попри глибоку політичну кризу трансатлантичне партнерство зберегло свою стратегічну необхідність. Близькосхідний фактор продемонстрував обмеженість як американського силового підходу, так і європейської моделі виключно нормативного впливу.
Zitieren
APA
Патлавський, І. (2026). БЛИЗЬКОСХІДНИЙ ФАКТОР ТРАНСАТЛАНТИЧНИХ ВІДНОСИН ЗА АДМІНІСТРАЦІЇ ДЖОРДЖА БУША-МОЛОДШОГО. Visnyk of the Lviv University, 119. https://doi.org/10.30970/pps.2026.66.14
Vancouver
Патлавський І. БЛИЗЬКОСХІДНИЙ ФАКТОР ТРАНСАТЛАНТИЧНИХ ВІДНОСИН ЗА АДМІНІСТРАЦІЇ ДЖОРДЖА БУША-МОЛОДШОГО. Visnyk of the Lviv University. 2026:119. doi:10.30970/pps.2026.66.14
BibTeX
@article{2026,
author = {Патлавський, Іван},
title = {БЛИЗЬКОСХІДНИЙ ФАКТОР ТРАНСАТЛАНТИЧНИХ ВІДНОСИН ЗА АДМІНІСТРАЦІЇ ДЖОРДЖА БУША-МОЛОДШОГО},
journal = {Visnyk of the Lviv University},
year = {2026},
number = {66},
pages = {119},
doi = {10.30970/pps.2026.66.14}
}
EUVIMED