СЕЙСМОГЕННЕ ФРИКЦІЙНЕ ПЛАВЛЕННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ У ПЕРЕРОЗПОДІЛІ РЕЧОВИНИ В МЕТАМОРФІЧНИХ КОМПЛЕКСАХ ЗАВАЛЛЯ
Mineralogical Collection · 29.05.2026 · (76) · 35-42
DOI: 10.30970/min.76.03 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Mineralogical Collection, online erschienen am 29.05.2026. Verfasst von Роман Мінькевич und 3 weiteren Autor:innen. Der Volltext ist frei zugänglich (Open Access, CC BY 4.0).
Abstract (Originalsprache)
На прикладі Заваллівського родовища графіту (Український щит) розглянуто роль палеосейсмічної активності у формуванні гідротермальних систем і рудних зон. Маркером давніх землетрусів є псевдотахіліти – чорні склуваті породі, представлені плівками ковзання та прожилками невеликої потужності. Псевдотахіліти – продукти фрикційного плавлення в зонах розломів. Їх утворення супроводжується локалізацією теплової енергії, швидким охолодженням і формуванням аморфної склоподібної речовини, що підтверджено рентгеноструктурними дослідженнями. Мікрозондовим аналізом у псевдотахілітах визначено високий вміст SiO2 (до 73,84 мас. %) та значні коливання FeO (від 5,56 до 34,79 мас. %) і MgO (3,62‒11,61 мас. %). Перерахунки оксидів засвідчили наявність води (до 36 мас. %), яка була своєрідним флюсом і певним чинником зниження температури плавлення. Джерелом води, імовірно, були процеси дегідратації мінералів за умов швидкого нагрівання під час сейсмічних подій. Це є доказом тісного зв’язку між процесами фрикційного плавлення та мобілізацією флюїдів у розломній зоні. Унаслідок цього формувалось локальне середовище, збагачене леткими компонентами. Близько 10 % об’єму досліджуваних порід представлено уламками первинних порід і мінералів, які або остаточно не розплавились, або ж були захоплені розплавом у процесі утворення. Псевдотахіліти сформувались на межі переходу від пластичних деформацій до крихких, в інтервалі глибин 10–12 км, що відповідає умовам амфіболітової фації метаморфізму. Нижче від цієї межі утворювались мілоніти, вище ‒ катаклазити. Процеси фрикційного плавлення супроводжувались дегідратацією навколишніх первинних порід, утворенням флюїдів і систем тріщинуватості. Флюїди, своєю чергою, забезпечували міграцію й перерозподіл хімічних елементів. А розгалужені системи тріщин сприяли циркуляції гідротермальних розчинів і розвитку прожилкової мінералізації. Псевдотахіліти ‒ важливий маркер палеосейсмічної активності та тригер гідротермальних процесів. А гідротермальні розчини відігравали суттєву роль у формуванні рудної мінералізації Заваллівського родовища, зокрема, у перерозподілі речовини та утворенні графітових покладів.
Zitieren
APA
Мінькевич, Р., Білик, Н., Скакун, Л., & Алфер’єв, К. (2026). СЕЙСМОГЕННЕ ФРИКЦІЙНЕ ПЛАВЛЕННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ У ПЕРЕРОЗПОДІЛІ РЕЧОВИНИ В МЕТАМОРФІЧНИХ КОМПЛЕКСАХ ЗАВАЛЛЯ. Mineralogical Collection, 35-42. https://doi.org/10.30970/min.76.03
Vancouver
Мінькевич Р, Білик Н, Скакун Л, Алфер’єв К. СЕЙСМОГЕННЕ ФРИКЦІЙНЕ ПЛАВЛЕННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ У ПЕРЕРОЗПОДІЛІ РЕЧОВИНИ В МЕТАМОРФІЧНИХ КОМПЛЕКСАХ ЗАВАЛЛЯ. Mineralogical Collection. 2026:35-42. doi:10.30970/min.76.03
BibTeX
@article{2026,
author = {Мінькевич, Роман and Білик, Наталія and Скакун, Леонід and Алфер’єв, Костянтин},
title = {СЕЙСМОГЕННЕ ФРИКЦІЙНЕ ПЛАВЛЕННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ У ПЕРЕРОЗПОДІЛІ РЕЧОВИНИ В МЕТАМОРФІЧНИХ КОМПЛЕКСАХ ЗАВАЛЛЯ},
journal = {Mineralogical Collection},
year = {2026},
number = {76},
pages = {35--42},
doi = {10.30970/min.76.03}
}
EUVIMED