Сучасна українська репортажистика: від травми до збереження історичної пам’яті
Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae · 12.05.2026
DOI: 10.1556/060.2026.00276 ↗Kurz gefasst
Fachartikel in der Zeitschrift Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae, erschienen am 12.05.2026. Verfasst von Наталя Мочернюк und 1 weiteren Autor:innen. Die Arbeit nennt 14 Literaturangaben.
Abstract (Originalsprache)
У центрі уваги статті є сучасна українська мала проза, яка представлена в літературно-культурному просторі в різних жанрах. Розглянуто репортажистику воєнного часу як спосіб свідчення про пережите, вплив травми на історичну пам’ять й ідентичність народу та перехід жанру репортажу власне в письменство. Представлено два блоки художніх матеріалів – література факту, нон-фікшн та художня проза, малі епічні жанри. Звернуто увагу на історичні витоки сучасного репортажу. Репортажну прозу останніх років, зокрема про російсько-українську війну, можна диференціювати за різними ознаками: тематично, про окремі міста чи регіони, репортажі різних років, репортажі окремих авторів, збірники колективного авторства тощо. У статті проаналізовано репортажі зі збірки «77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни», а також «Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму» Наталії Гуменюк, «На власній шкірі» Світлани Ославської, «Бахмут» і «Списки» Мирослава Лаюка. На основі аналізу цих творів показано, що під впливом війни відбуваються модифікації жанрів, журналістське документування стає основою літератури. Події кожного року війни мали в літературі відповідне осмислення, однак репортаж був серед найпопулярніших жанрів. Такі твори з часом набували глибшого осмислення, збагачувалися авторськими рефлексіями, нарощували аналіз зображеної дійсності, як це властиво художній літературі. Четвертий рік війни репрезентує появу справді художньої прози малих жанрів, яка «виросла» з репортажистики. У цьому аспекті звернуто увагу на репортажну прозу Артура Дроня «Геміґвей нічого не знає». Зазаначено, що специфіка воєнного репортажу як жанру малої прози дозволяє описувати реальні події через субʼєктивний погляд автора. У центрі розповіді – окремі люди, з їхніми власними траге-діями та перемогами. Ці тексти допомагають зберігати людські історії, фіксувати злочини, прогово-рювати травми для їх усвідомлення і перепроживання задля збереження історичної пам’яті.
Zitieren
APA
Мочернюк, Н., & Шелюх, О. (2026). Сучасна українська репортажистика: від травми до збереження історичної пам’яті. Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae. https://doi.org/10.1556/060.2026.00276
Vancouver
Мочернюк Н, Шелюх О. Сучасна українська репортажистика: від травми до збереження історичної пам’яті. Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae. 2026. doi:10.1556/060.2026.00276
BibTeX
@article{2026,
author = {Мочернюк, Наталя and Шелюх, Ольга},
title = {Сучасна українська репортажистика: від травми до збереження історичної пам’яті},
journal = {Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae},
year = {2026},
doi = {10.1556/060.2026.00276}
}
EUVIMED